Сила Парфумів



Ви помітили, що між словами парфуми й парфуми різниця тільки в наголосі? Напевно, це не випадково, адже аромати мають таку ж могутність, як і жителі "тонкого", невидимого нам миру.

Уже в стародавності люди розуміли, як велика сила впливу аромату на людину. Відповідно до однієї з давньогрецьких легенд, богиня любові Афродіта, пошкодувавши потворного поромника по ім'ю Фаон, подарувала йому склянку запашної води. Коли Фаон ішов по місту, що виходило аромат було настільки чарівним, що жінки, ще вчора із презирством що відверталися, раптово починали випробовувати до нього невгасиму пристрасть. До речі, "афродизиаки" (особливі ароматичні речовини, здатні впливати на чуттєвість moschino, "приманюючи" представників протилежної підлоги) своєю назвою зобов'язані саме богині любові.

У Древньому Єгипті ще 5000 років тому, присвячені жерці володіли секретом готування запашних сумішей. У досконалості освоїла цю науку, а також уміння впливати на навколишнім за допомогою ароматів, і прекраснейшая з жінок - єгипетська цариця Нефертити. По своєму бажанню вона могла створювати навколо себе атмосферу благоговіння, замилування, преклоніння, радості або суму. За кілька хвилин до її появи повітря в парадних залах палацу фараона наповнювався чарівними ароматами, і придворні, почувши його, завмирали в низькому уклоні й шепотіли: "Прекраснейшая йде".

Слово "парфумерія", як затверджують історики й лінгвісти, більш активно початок уживатися з першої третини XVI століття, до цього ароматичні речовини називали "пахощами", "бальзамами". "Парфюм" (від латинського per fumum) у перекладі означає "крізь дим". Справа в тому, що древні римляне, для одержання аромату нагрівали на розпечених каменях запашні трави, коріння, кору рослин, у такий спосіб окуривалось приміщення (звичайно храм або будинок дуже багатого патриція). Пахощі в ті часи були дуже дороги: цінувалися на вагу золота й коштували дорожче, ніж міцний, здоровий раб. Тільки досить заможні люди могли дозволити собі умащать тіло ароматичними маслами. Казково багатий перський цар Дарій володів цілою скринькою з пахощами. Йому, втім, як і всім іншим правителям і багатіям, ароматичні речовини поставляли арабські купці chanel, ездившие за ними на Цейлон, Суматру, Малаккский півострів.

ПОЯВА ПАРФУМІВ

Парфуми, у звичному для нас виді, з'явилися тільки в ХІ столітті. До цього, люди або носили із собою спеціальні ароматні подушечки, із зашитою запашною травою, або використовували масла, які виготовлялися вони досить цікавим способом. У дерев'яні рами поміщали шматочки скла, на нього клали очищене свиняче сало, зверху пелюстки квітів, з яких потрібно було витягти аромат. На цю "стопку" накладали іншу таку ж. Пелюстки міняли доти, поки жир не усмоктував у себе запах квітки. Процес був тривалим, трудомістким, вимагав дуже багато рослинної сировини, не дивно, що ароматичні масла по тимі часам коштували божевільних грошей. Честь винаходу "рідких" парфумів належить знаменитому арабському лікареві й мислителеві Авиценне. Саме він догадався розчинити ароматичні масла в спирті. Запах "рідких" парфумів був дуже стійким, до того ж коштували вони набагато дешевше. Незабаром технологію перейняли заповзятливі парижане, і це місто надовго стало всесвітнім парфумерним центром. Збереглися відомості, що одні з найперших парфумів, названі "Вода Угорської королеви", були створені для королеви Ельжбети Угорської. У їхній склад входили рожева вода, спирт і масло розмарину. Завдяки "Воді" 60-літня правителька змогла зачарувати польського короля Казимира, у дружин якого мітили більше молоді перші красуні Європи.

В XVI столітті італієць Маурицио Франжипани додумався розчиняти запашні речовини в чистому винному спирті. Це відкриття перевернуло мир парфумерії: стала можливим нескінченна кількість комбінацій. Майстри навчилися зберігати в скляному й дорогоцінному кришталевому флаконах "живі" аромати квітів, дерев, смол.

До речі, аж до XVIII сторіччя не було поділу парфумів на чоловічі й жіночі. Але поступово дамські духи стали готовити з більше ніжним тонким ароматом.

Самі продавані у світі сьогодні - парфуми, співавтором яких була чудова Коко Шанель. Для роботи вона запросила відомого парфумера Єрнста Бо, що поставляв свою продукцію російському імператорському двору. Бо запропонував дві серії зразків, пронумерованих від 1 до 5 і від 20 до 24. Вибір Мадемуазель упав на 5-й номер, для якого вона сама створила ескіз флакона, дуже простого, але разом з тим елегантного, втім, як і все, що робила велика Коко. Парфуми були запущені 5 травня 1921 року. В 1954 році Мєрилин Монро на питання журналіста про те, у чому вона звичайно відправляється спати, відповіла: "Трохи краплі "Шанель №5".